§ 3. Питання, які вирішуються суддею (судом) у стадії віддання обвинуваченого до суду

У справі, що надійшла від прокурора, суддя чи суд зобов'язані вирішити щодо кожного з обвинувачених такі дві групи питань:

1) ті, що стосуються перевірки матеріалів кримінальної справи (ст. 242 КПК);

2) ті, що спрямовані на забезпечення розгляду справи в судовому засіданні.

До першої групи належать такі питання:

– чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;

– чи були додержані під час провадження дізнання і попереднього слідства вимоги КПК про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист;

– чи немає в справі підстав для її закриття або зупинення;

– чи зібрані необхідні докази для розгляду справи в судовому засіданні;

– чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб;

– чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею КПК, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин;

– чи роз'яснено обвинуваченому право на розгляд його справи одноособово суддею або колегіально у випадках, передбачених законом;

– чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог КПК;

– чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу;

– чи вжито під час дізнання або досудового слідства заходів до усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину;

– чи немає підстав для вжиття заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, витрат на стаціонарне лікування потерпілого та можливої конфіскації майна чи штрафу;

– чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або попереднього слідства таких порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Питання, які підлягають вирішенню в зв'язку з підготовкою справи до розгляду в судовому засіданні, названі у ст. 253 КПК.

Після прийняття рішення про віддання обвинуваченого до суду суддя одноособово або суд у розпорядчому засіданні вирішує такі питання:

1. Про участь прокурора та громадського обвинувача в судовому засіданні.

Відповідно до чинного законодавства питання про участь державного обвинувача вирішується так. Якщо прокурор, направляючи справу до суду, сповіщає, що він буде підтримувати обвинувачення, суддя чи суд у розпорядчому засіданні зобов'язані допустити його до участі в справі і не можуть відмовити йому в цьому. Якщо виноситься постанова судді чи ухвала суду про необхідність участі у судовому засіданні прокурора, то для нього вона є обов‘язковою.

Згідно з п. 5 ст. 129 Конституції України підтримання державного обвинувачення в суді прокурором у справах публічного обвинувачення є обов'язковим.

Громадський обвинувач і громадський захисник допускаються до участі у справі після перевірки їх повноважень, які надаються їм громадськими організаціями і трудовими колективами. Відмова в допущенні до участі в справі цих осіб може мати місце при відсутності таких повноважень або якщо такі повноваження не оформлені належним чином. Від однієї і тієї ж організації чи трудового колективу в одній і тій самій справі не можуть бути виділені і громадський обвинувач, і громадський захисник. Ними також не можуть бути такі особи, які згідно із статтями 59 і 61 КПК підлягають відводу.

2. Про участь захисника та громадського захисника в судовому засіданні.

При вирішенні цього питання суд (суддя) мають враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 44 КПК як захисники підозрюваних, обвинувачених і підсудних допускаються лише особи, які мають свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю, що видається їм відповідно до вимог ст. 2 Закону України від 19 грудня 1992 року "Про адвокатуру”. Не можуть допускатися до участі в справі як захисники особи, які мають інші документи (ліцензії на здійснення юридичної практики чи підприємницької діяльності тощо).

У судовому засіданні до участі в справі як захисники за згодою підсудного можуть бути допущені його близькі родичі, опікуни або піклувальники.

Повноваження захисника на участь у справі повинні бути підтверджені:

а) адвокатів, які займаються адвокатською діяльністю індивідуально чи в об'єднанні, — відповідним свідоцтвом, а також ордером про наявність угоди чи доручення на участь у справі;

б) близьких родичів, опікунів або піклувальників — заявою підсудного на здійснення ними його захисту, а також дорученням та відповідними документами, які є підставою для їх участі у справі.

Суддя (суд) при вирішенні питання про допуск захисника до участі у справі має враховувати, що захисник підлягає усуненню від захисту за наявності обставин, передбачених ст. 61 КПК, а також у випадках, коли відповідно до чинного законодавства особа не може виконувати функції захисника.

3. Про визнання потерпілого цивільним позивачем, якщо цивільний позов не був заявлений на попередньому слідстві.

4. Про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання.

Список осіб, які підлягають виклику в судове засідання відповід–но до обвинувального висновку, для суду не є обов'язковим і виражає лише точку зору органів попереднього розслідування і прокурора з даного питання. Суддя (суд) можуть змінити чи доповнити цей список. У вирішенні питання про виклик свідків для дачі показань права суду нічим не обмежені і він повною мірою може ці права використати.

5. Про витребування додаткових доказів.

6. Про клопотання, заявлені обвинуваченим, його захисником чи законним представником, потерпілим або його представником.

З моменту передачі прокурором справи до суду всі клопотання направляються судові, а тому при їх надходженні мають бути розглянуті суддею або судом у розпорядчому засіданні. Наприклад, названі учасники процесу можуть звернутися з клопотанням про виклик додаткового свідка тощо. При цьому суддя (суд) мають виходити з того, що при необґрунтованому відхиленні слідчим клопотань про з'ясування обставин, що мають важливе значення для правильного розгляду справи, і при неможливості їх вирішення в судовому засіданні, суддя (суд) повинен обговорити питання про направлення справи на додаткове розслідування1.

7. Про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні.

Вирішуючи це питання, суддя чи суд керуються ст. 20 КПК.

8. Про заходи до забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна.

При відданні обвинуваченого до суду необхідно з'ясувати, чи вжито заходів до забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної злочином, і чи заявлено цивільний позов. Якщо особа, яка проводить дізнання, або слідчий не вжили зазначених заходів, суддя чи суд у розпорядчому засіданні приймають рішення про накладення арешту на майно обвинуваченого і виконання його доручають державному виконавцеві. Якщо заходи по відшкодуванню й арешту майна обвинуваченого не можуть бути вжиті безпосередньо судом, згідно зі ст. 247 КПК суддя або суд у розпорядчому засіданні вправі зобов'язати відповідні органи вжити належних заходів до такого забезпечення2.

9. Про виклик у необхідних випадках перекладача.

10. Про день і місце слухання справи в судовому засіданні.

До прийняття рішення з цього питання суддя або суд попередньо узгоджують із захисником і прокурором можливість їх участі у цей час у судовому засіданні.

11. Інші питання, які стосуються підготовчих до суду дій.