Розділ 14

Віддання до суду

§ 1. Суть і значення віддання обвинуваченого до суду

  Після закінчення розслідування і визначення підсудності кримінальна справа з затвердженим прокурором обвинувальним висновком надходить до суду.

Провадження справ у суді першої інстанції починається з вирішення питання про можливість віддання обвинуваченого до суду. Цей етап судочинства в науці розглядається як самостійна стадія кримінального процесу. Вона, як і інші стадії, має притаманні суто їй безпосередні завдання і порядок провадження.

Стадія віддання до суду посідає у кримінальному процесі проміжне становище між досудовим розслідуванням і судовим розглядом. Вона розпочинається з моменту надходження справи від прокурора в суд і закінчується винесенням по ній відповідної постанови судді або ухвали розпорядчого засідання суду.

У стадії віддання до суду не може бути вирішене наперед питання про винність обвинуваченого (ч. 1 ст. 237 КПК). Тут взагалі не вирішується питання про винність осіб, це завдання наступної стадії процесу — стадії судового розгляду. В стадії віддання обвинуваченого до суду необхідно з'ясувати, чи є у справі дані для того, щоб судити обвинуваченого, а не "засудити” його.

Місце цієї стадії у системі процесуальних стадій визначає те, що, з одного боку, вона призначена виконувати контрольну функцію, а з другого — підготовчу.

Таким чином, стадія віддання обвинуваченого до суду — це, перш за все, стадія контрольна, своєрідний процесуальний фільтр, який є гарантією того, що на судовий розгляд будуть винесені лише справи з достатніми підставами для цього. Вона покликана підтвердити належну якість досудового розслідування або виявити його недоліки і, таким чином, не допустити віддання обвинуваченого до суду при відсутності передбачених законом підстав.

Контрольна функція реалізується у вигляді виконуваних суддею чи судом дій по контролю за законністю і обґрунтованістю дій і рішень органів дізнання, слідства і прокуратури в зв'язку з порушенням конкретної кримінальної справи і її досудовим розслідуванням. У цій стадії суддя (суд) наділений достатніми повноваженнями по усуненню негативних наслідків допущених названими органами відхилень від встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку провадження. Діяльність судді (суду) спрямована на те, щоб до початку судового розгляду справи було усунуто все, що може перешкодити суду прийняти правосудне рішення. При цьому на даному етапі судочинства відбувається закріплення і можливе уточнення предмета і межі судового розгляду. Рішення, які тут приймаються в частині кола суб'єктів, обсягу обвинувачення, кваліфікації діянь, можуть прийматися лише в межах, встановлених у попередній стадії. Вони можуть бути змінені тільки з додержанням вимог, передбачених статтями 276—278 чинного КПК. Це передбачено для того, щоб кожний підсудний та його захисник мали змогу підготуватися до активного захисту. По суті діяльність судді (суду) у цій стадії є важливою формою судового контролю за належним виконанням процесуальних дій і прийняттям рішень при порушенні і розслідуванні конкретної кримінальної справи.

Друга функція стадії — підготовча — тісно пов'язана з першою, оскільки виявлення недоліків провадження, припущених у попередніх стадіях, може розглядатися як підготовка до судового розгляду, створення умов для його успішного проведення. Однак підготовча функція цим не вичерпується, оскільки підготовка судового засідання передбачає також здійснення багатьох інших дій — забезпечення явки осіб, присутність яких є необхідною для розгляду даної справи, витребування документів і речових доказів тощо. Процесуальне значення цієї стадії кримінального процесу визначається ще й тим, що після віддання до суду обвинувачений називається підсудним (ч. 1 ст. 43 КПК). Це положення не є простою зміною назви одного і того ж суб'єкта процесу. З винесенням рішення про віддання обвинуваченого до суду в процесі з‘являється особа з новим процесуальним статусом.