Глава V. правове становище засуджених

§ 1. Поняття правового становища засуджених

З'ясування поняття і змісту правового становища засуджених має велике теоретичне і практичне значення. Визнання засудженого суб'єктом прав і обов'язків, визначення кола цих прав і обов'язків є необхідною умовою дотримання законності, а також дозволяють встановити правильний підхід до засудженого під час відбування ним покарання, щоб справити на нього як каральний, так і виховний вплив.

Взагалі, виходячи з тексту ст. 8 ВТК України, можна сказати, що правове становище засудженого — сукупність суб'єктивних обов'язків, які на нього покладаються, і прав, які він має під час відбування покарання.

Вихідною тезою для з'ясування змісту правового становища засудженого має бути визнання того, що він, відбуваючи покарання, залишається громадянином України.

Визнання засуджених, в тому числі й засуджених до позбавлення волі, громадянами України має велике політичне і виховне значення.

У політичному сенсі це означає, що суспільство не вилучає засуджених з числа своїх членів, розглядає їх як осіб, тимчасово обмежених у тих чи інших правах або при покаранні у вигляді позбавлення волі — фізично ізольованих від зовнішнього світу. З огляду на такий стан справ перед покаранням ставиться мета виправлення засуджених, повернення їх у суспільство як законопослушних громадян. Звідси випливає, що навіть засуджені до позбавлення волі повністю не ізолюються від суспільства духовно.

Загальне визначення поняття правового становища засуджених, викладене в законодавстві, не можна визнати бездоганним. У тексті ст. 8 ВТК України передбачається, що засуджений є громадянином України, але лише з обмеженими правами і обов'язками. Проте в дійсності це зовсім не так. Чинне кримінально-виконавче

законодавство містить не тільки норми, що обмежують права засуджених як громадян України, але й покладає на них додаткові обов'язки і надає їм спеціальні (специфічні) права, що виходять за межі загального правового становища громадянина. З іншого боку, в загальному визначенні правового становища засуджених відсутня вказівка на таке важливе положення, що обов'язки і права засуджених можуть встановлюватися не тільки законом, але й іншими нормативними актами, зокрема актами, що видаються МВС України.

Із визнання засудженого громадянином України випливає й те, що органи, покликані виконувати покарання, зобов'язані вбачати в ньому суб'єкт, який має певні права та обов'язки. Від засудженого можна вимагати тільки те, що становить його обов'язки, а не те, що побажає посадова особа.

Однак обсяг прав та обов'язків засуджених не може повністю збігатися з обсягом прав і обов'язків всіх громадян. Оскільки засуджений відбуває міру державного примусу, стосовно до нього права й обов'язки громадянина обмежуються. Ці обмеження можуть безпосередньо передбачатися тими ж самими законодавчими актами, що встановлюють права і обов'язки громадян України. Так, спрощений порядок розірвання шлюбу з особою, яка відбуває позбавлення волі, що, безперечно, обмежує права останніх, передбачений законодавством про шлюб і родину. Такий порядок припускає досить істотні обмеження в правах тієї особи, яка відбуває покарання: особа, яка знаходиться на волі, подає заяву до загсу про розірвання шлюбу, в зв'язку з чим шлюб розривається. Суд розглядає лише спір, якщо такий виникає, про долю дітей або про майно. На практиці справа про розірвання шлюбу вирішується без урахування думки особи, яка відбуває позбавлення волі.

Обмеження в правах і обов'язках засуджених громадян України можуть випливати і з вироку суду. Так, зменшення заробітку осіб, які відбувають покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, грунтується, зокрема, на кримінальному законі, що передбачає утримання із заробітку засудженого у розмірі від 5 до 20% на термін від 2 міс. до двох років. Межі утримання, тобто конкретно їх розмір (5%, 10%, 15%, 20%) і термін (тобто тривалість утримання) встановлюються вироком суду.

І, нарешті, обмеження засудженого в правах і обов'язках у порівнянні з іншими громадянами може випливати з режиму. Так, режим позбавлення волі припускає ізоляцію засудженого від суспільства, внаслідок чого він не користується правом вибору місця проживання в будь-якому населеному пункті України, навчатися у вищих навчальних закладах, вільно розпоряджатися своїми коштами, речами і т.ін. Специфічно впливає на правове становище засуджених режим виправних робіт без позбавлення волі, направлення до дисциплінарного батальйону та інші види кримінальних покарань.

Для засуджених іноземних громадян і осіб без громадянства, які відбувають покарання, встановлюються правообмеження, як і для громадян України. Однак їх правообмеження відрізняються від правообмежень громадян України, бо вони мають відмінні правові відносини з державою.

Громадяни України наділені конституційними правами, на них покладаються особливі конституційні обов'язки.

Іноземні громадяни і особи без громадянства мають лише низку прав, на них покладається лише ряд обов'язків, аналогічних відповідним правам і обов'язкам громадян України. Обсяг прав, що надаються іноземним громадянам і особам без громадянства, забезпечує їм недоторканність особи, захист законних особистих інтересів і необхідний рівень життя. Проживаючи на території України, вони несуть певні обов'язки, виконання яких необхідно в інтересах держави. Однак у числі прав іноземних громадян і осіб без громадянства немає таких, які б давали можливість брати участь у рішенні важливих для України питань (наприклад, активного і пасивного виборчого права). Щодо обов'язків, то до означених осіб не ставиться вимога піклуватися про інтереси України (наприклад, не покладається обов'язок відбування військової служби).

Громадяни України, будучи засудженими, можуть позбавлятися прав і обов'язків, про які взагалі не доводиться вести мову, коли засуджується іноземний громадянин або особа без громадянства. Відбування покарання громадянином України відбивається так або інакше на правовому становищі засудженого як громадянина України. Відбування покарання іноземним громадянином або особою без громадянства не може порушувати інститути правового становища громадянина України.

Чинне законодавство в будь-якому випадку охороняє життя, здоров'я, честь, гідність, майнові, трудові і будь-які інші права людини. Однак комплекс прав і обов'язків громадян України ширший, ніж комплекс прав і обов'язків іноземних громадян та осіб без громадянства.

Але хто б не був засуджений, згідно з чинним законодавством України, він не стає безправною істотою. Йому належать певні права і на нього покладаються певні обов'язки. Щоб підкреслити це, у ст. 8 ВТК України формулюються права засуджених громадян України, а також засуджених іноземних громадян і осіб без громадянства. Встановлення законом правового становища як громадян України, так і іноземних громадян та осіб без громадянства є однією з гарантій дотримання законності при виконанні покарання.