§ 6. Кримінально-виконавчі правовідносини та їх елементи

З'ясування поняття кримінально-виконавчого права і змісту його норм дозволяє зрозуміти сутність кримінально-виконавчих правовідносин, що складаються в процесі виконання кримінальних покарань, яким властивий специфічний характер.

Кримінально-виконавчі правовідносини мають своє особливе коло суб'єктів, специфічний зміст і об'єкт; вони виникають, змінюються і припиняються у зв'язку з особливими, притаманними їм, юридичними фактами.

Суб'єктами цих правовідносин слід визнати державу Україна (установи виконання покарання та інші органи держави, що виконують кримінальні покарання) та осіб, засуджених до кримінальних покарань.

Об'єктом кримінально-виконавчих правовідносин, тобто тією обставиною, з приводу якої вони виникають, є реально вчинена суб'єктом дія. Щодо одного із суб'єктів — держава, яка уособлюється в УВП, — це виконання покарання. Щодо іншого суб'єкта — відбування покарання.

Від об'єкта правовідносин слід відрізняти їх зміст. Зміст кримінально-виконавчих правовідносин складають права і відповідні їм обов'язки суб'єктів цих правовідносин. Конкретно кримінально-виконавчі правовідносини відбиваються у передбачених юридичними нормами численних правах і обов'язках суб'єктів. Якщо держава у вигляді УВП має право вимагати від засудженого виконання встановлених для нього правил поведінки, то засуджений зобов'язаний підкорятися цій вимозі. Якщо засуджений має право, наприклад, на харчування за певною нормою, то держава у вигляді УВП зобов'язана забезпечити це харчування. Порушення прав і недотримання обов'язків будь-яким суб'єктом правовідносин розглядаються як порушення вимог закону.

Підставою встановлення будь-яких правовідносин, в тому числі й кримінально-виконавчих, є юридичні факти, до яких належать події, дії.

Юридичним фактом, що викликає кримінально-виконавчі правовідносини, передусім, є дії: вчинення особою злочину і ухвала судом обвинувального вироку про застосування покарання.

Кримінально-виконавчі правовідносини припиняються у зв'язку з певною дією — правомірним звільненням від покарання або подією, наприклад смертю засудженого.