4.4. Порядок утворення та державної реєстрації суб'єктів господарювання. Обмеження на заснування суб'єкта господарської діяльності. Державна реєстрація припинення юридичної особи

Процес утворення суб'єкта господарювання охоплює відносини, пов'язані з його фактичним виникненням та наступною легалізацією його правового статусу.

Відмінності у процесі створення суб'єктів господарювання обумовлені: існуванням різних видів таких суб'єктів; наявністю різних порядків створення суб'єктів господарювання — юридичних осіб (господарських організацій); особливостями створення, притаманними окремим організаційно-правовим формам; додатковими вимогами до суб'єктів окремих сфер господарювання тощо.

Для набуття статусу суб'єкта підприємницької діяльності громадянину достатньо зареєструватися в порядку, встановленому чинним законодавством.

Суб'єкти господарювання зі статусом юридичної особи створюються за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства. Суб'єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу (виділення) вже існуючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Відповідно до ст. 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів згідно із ст. 87 ЦК України. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом. Держава, територіальні громади можуть створювати юридичних осіб як приватного (підприємницькі товариства), так і публічного права (державні унітарні та казенні підприємства, комунальні унітарні підприємства). Рішення про створення господарських організацій — юридичних осіб публічного права оформлюється розпорядчим актом, який є одним із видів правових актів (актів правозастосування), що приймається управненим владними суб'єктом відповідно до його повноважень. Такими актами є Указ Президента України, постанова Кабінету Міністрів України, наказ міністерства, рішення органів місцевого самоврядування тощо.

У листі Держпідприємництва від 14 вересня 2004 р. № 6284 «Про порядок утворення юридичних осіб публічного права та затвердження

їх статутів (положень)» звернено увагу, що засновниками юридичних осіб публічного права є органи управління майном, яке є у державній або комунальній власності. Розпорядчими актами органи управління державним, комунальним майном зобов'язуються затвердити статути (положення) створених юридичних осіб. Порядок їх затвердження здійснюється з урахуванням вимог Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади. Тобто статути (положення) таких юридичних осіб не підписуються, тому не потребують нотаріального посвідчення так, як це і передбачено у ч. 5 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (де зазначено, що установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо Законом не встановлено інший порядок їх затвердження). Отже, йдеться не просто про розпорядчий акт як один із видів підзаконних актів, а про розпорядчий акт суб'єкта управління об'єктами державної або комунальної власності (суб'єкта, управненого здійснювати право власності від імені та в інтересах держави України, територіальної громади). Відповідно створений у розпорядчому порядку суб'єкт господарювання входить до сфери управління органу, за розпорядчим актом (рішенням) якого його було створено. За іншими розпорядчими актами можуть створюватися об'єднання, що не мають статусу юридичної особи, та функціонують на основі різних форм власності. Так, за Законом України «Про промислово-фінансові групи в Україні»1 від 21 листопада 1995 р. рішення про створення (реєстрацію) об'єднання та надання йому статусу промислово-фінансової групи (ПФГ) приймається Кабінетом Міністрів України з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, затверджених законами або постановами Верховної Ради України, та оформляється постановою. Постановою КМУ про створення (реєстрацію) ПФГ повинні бути затверджені: Генеральна угода про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ; назва ПФГ; перелік, затверджений у встановленому законодавством порядку, державних програм, з метою реалізації яких створюється ПФГ; головне підприємство ПФГ; президент ПФГ; вичерпний перелік учасників ПФГ; вичерпний перелік найменувань кінцевої продукції ПФГ; термін, на який створюється ПФГ і який не може перевищувати терміну реалізації відповідної державної програми; інші умови відповідно до повноважень Кабінету Міністрів України в межах чинного законодавства.

Першим етапом створення господарської організації, що є юридичною особою приватного права, є прийняття засновниками рішення про намір створення господарської організації та розробку її установчих документів; другим етапом — організація та формування майнової бази господарювання; третім етапом під час створення господарських організацій кооперативного типу — організація та проведення установчих зборів, які приймають рішення про створення господарської організації та затверджують її установчий документ (порядок скликання та проведення установчих зборів нормативно визначений тільки для акціонерних товариств (статті 35, 36 Закону України «Про господарські товариства»1 від 19 вересня 1991 р.) та кооперативів (ст. 7 Закону України «Про кооперацію»2 від 10 липня 2003 р.); під час створення унітарних господарських організацій прийняття засновником одноособового рішення про створення господарської організації та затвердження її уставного документу; четвертим етапом — державна реєстрація, як обов'язкова умова легалізації суб'єкта господарювання та необхідна передумова його законної участі в господарсько-виробничих правовідносинах.

Процедуру державної реєстрації регламентовано Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»3 від 15 травня 2003 р. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

Порядку реєстрації юридичної особи та цілій нізці питань, які виникають у зв'язку із цим присвячено розділ III Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Новелою для вітчизняного законодавства став інститут резервування найменування юридичної особи. Так, засновник (засновники) юридичної особи має право зарезервувати найменування такої юридичної особи строком на два місяці, а найменування відкритих акціонерних товариств — строком на дев'ять місяців. Найменування повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Засновник (засновники) юридичної особи у заяві про резервування має вказати найменування юридичної особи, повне найменування юридичної особи, під яким він (вони) мають намір її зареєструвати.

Для резервування найменування юридичної особи засновник (засновники) юридичної особи або уповноважена ним (ними) особа повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

– заяву встановленого зразка про резервування найменування юридичної особи;

– документ, що підтверджує внесення плати за проведення резервування найменування юридичної особи.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення резервування найменування юридичної особи, якщо вони не передбачені цим Законом.

Резервування найменування юридичної особи здійснюється протягом трьох робочих днів із дати надходження необхідних документів.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про резервування найменування юридичної особи є датою резервування найменування юридичної особи.

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

– заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

– примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

– два примірники установчих документів;

– документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

У разі якщо проводилося резервування найменування юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається чинна довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи.

– У випадках, визначених законом, крім загального пакета документів, додатково подається (надсилається) копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.

– У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім загального пакета документів, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який установлено законом.

– У разі державної реєстрації відкритих акціонерних товариств, крім загального пакета документів, додатково подається звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.

– У разі державної реєстрації фермерського господарства, крім загального пакета документів, додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально засвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.

– У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім перелічених документів, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, який відповідає вимогам ч. 6 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження має бути легалізований у встановленому порядку).

Для проведення державної реєстрації юридичної особи, що створюється шляхом виділу, засновники (учасники) або уповноважені ними орган чи особа, крім, названих документів, повинні додатково подати нотаріально засвідчену копію розподільчого балансу. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації юридичних осіб, утворених у результаті виділу.

Документи, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) засновнику або уповноваженій ним особі з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо:

– документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації;

– документи не відповідають вимогам, які встановлені Законом (українською друкованими літерами чи машинодруком);

– документи подані не в повному обсязі.

Про залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду засновнику або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження державним реєстратором видаються (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи, відповідно до опису.

Залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду не перешкоджає засновнику або уповноваженій ним особі повторному зверненню до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, які передбачені Законом.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати трьох робочих дні в дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи повинно бути оформлено і видано (надіслано рекомендованим листом за описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи. Разом із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи засновнику або уповноваженій ним особі видається (надсилається рекомендованим листом) один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи.

Підставою для взяття юридичної особи на облік в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування є надходження до цих органів повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи та відомостей з відповідної реєстраційної картки.

Підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є:

1) невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;

2) невідповідність установчих документів вимогам чинного законодавства (відсутність відомостей, які вони мають містити);

3) порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

– наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;

– невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

– наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої ст. 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (проведення державної реєстрації юридичної особи, основником (учасником) якої є юридична особа, стосовно якої прийнято рішення щодо припинення);

– наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, що є тотожним найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;

– використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав для такої відмови та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи, відповідно до опису. Відмову в проведенні державної реєстрації юридичної особи може бути оскаржено в суді.

Заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться у разі: внесення змін до установчих документів юридичної особи, якщо ці зміни пов'язані із зміною найменування юридичної особи; внесення змін до відомостей про юридичну особу, якщо ці зміни пов'язані із зміною місцезнаходження юридичної особи; внесення змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, якщо ці зміни пов'язані із зміною імені та (або) місця проживання фізичної особи-підприємця; втрати або пошкодження свідоцтва про державну реєстрацію.

Обмеження щодо заснування суб'єкта підприємницької діяльності на правах юридичної особи умовно можна поділити на три групи: 1) вікові обмеження; 2) обмеження, пов'язані з дотриманням вимог антимонопольного законодавства; 3) обмеження, пов'язані з різновидом діяльності для провадження якої засновується суб'єкт господарювання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 32 ЦК України фізична особа у віці від чотирнадцяти років має право бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документа98

Господарське право. Частина перша

ми юридичної особи. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про кооперацію»1 від 10 липня 2003 р. членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Створення суб'єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства, яким у тому числі передбачено певні обмеження щодо заснування суб'єкта господарювання. Так, згідно із Законом України «Про захист економічної конкуренції»2 від 11 січня 2001 р. з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання. Згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції» концентрацією визнається:

1) злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого;

2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема шляхом:

а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб'єкта господарювання, що ліквідується;

б) призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах господарювання, або створення ситуації, за якої більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;

3) створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення

не призводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання;

4) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

Випадки, коли необхідне отримання попереднього дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на концентрацію суб'єктів господарювання, перелічені у ст. 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до чинного законодавства, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов'язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.

Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, на здійснення якої Антимонопольний комітет України не надав дозволу як на таку, що не відповідає названим вище умовам, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Дозвіл згідно з частиною другою цієї статті не може бути наданий, якщо обмеження конкуренції, зумовлені концентрацією: не є необхідними для досягнення мети концентрації; становлять загрозу системі ринкової економіки.

Обмеження щодо заснування суб'єкта господарської діяльності також пов'язані із самим різновидом такої діяльності. Так, із Законом України «Про страхування»1 від 7 березня 1996 р. страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидентами України (за

ст. 1. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»1 від 28 грудня 1994 р., резидентами є юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території).

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»2 від 19 грудня 1995 р., виробництво спирту етилового (у тому числі як лікарського засобу), біоетанолу, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового може здійснюватися лише на державних підприємствах за наявності у них ліцензій. Перелік підприємств, що мають право виробляти біоетанол, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вернуться к содержанию