І.Й. Пучковська, канд. юрид. наук, доцент

Національна юридична академія України

ім. Ярослава Мудрого

ДО ПИТАННЯ ПРО ПРОБЛЕМИ ЗАСТАВИ ВЕКСЕЛІВ ЗА НОВИМ ЦИВІЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ

Серед правових засобів, покликаних стимулювати боржників до виконання зобов'язань, а також бути гарантією задоволення вимог кредиторів, особливе місце посідає застава. Застава – речовий засіб забезпечення виконання зобов'язань, чим вона і вирізняється серед інших засобів. При заставі кредитор "вірить” не боржнику, а майну боржника, за рахунок вартості якого він і отримає задоволення своїх вимог у разі невиконання боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 576 нового Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Особливий інтерес становить застава цінних паперів, зокрема векселів, оскільки це питання не врегульоване ні чинним законодавством, ні новим Цивільним кодексом України, а угоди з цінними паперами набувають широкого розповсюдження.

Застава векселя здійснюється шляхом індосаменту – особливого передавального напису, здійснюваного, як правило, на зворотному боці документа. Індосамент, щоб вважатися заставним, має містити певні застереження, наприклад: "валюта в забезпечення”, "валюта в заставу” чи інші рівні за змістом.

Дискутуються такі питання про природу заставного індосаменту: чи може договір застави вважатися укладеним шляхом здійснення заставного індосаменту на векселі; чи достатньо заставного передавального напису для виникнення застави векселя; яким чином повинна здійснюватися застава векселя, що не може передаватися шляхом індосаменту?

За вексельним правом будь-які договори поза вексельного паперу не мають сили для вексельних правовідносин. Інакше кажучи, застава векселя існує в силу заставного індосаменту, а договір про заставу векселя буде вважатися неіснуючим ("чого немає у векселі, не існує у світі”).

За цивільним правом право заставодержателя отримати вексель по заставному індосаменту й скористатися своїми правами заставодержателя виникає тільки в разі укладення договору застави векселя. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про заставу” та ст. 572 нового Цивільного кодексу України застава виникає в силу договору або закону, тобто для виникнення застави векселя достатньо тільки договору застави, чого явно недостатньо з точки зору вексельного права.

Вексель – абстрактне грошове зобов'язання. Застава – це засіб забезпечення виконання зобов'язання, що має акцесорний характер.

Безперечно, безумовне отримання векселедержателем платежу від зобов'язаних за векселем осіб неможливе незалежно від виконання основного зобов'язання, забезпеченого заставою векселя. Аналізувати заставу векселя слід на основі загальноцивільних положень про неї з урахуванням особливостей векселя як цінного паперу, що має безспірне й безумовне зобов'язання, але тільки якщо ці особливості не суперечать меті встановлення застави векселя як засоба забезпечення виконання зобов'язання.

Пріоритет має бути віддано заставному праву, а до векселя необхідно ставитися як до різновиду майна, заставою якого може бути забезпечене основне зобов'язання боржника та на яке тільки в разі невиконання основного зобов'язання заставодержатель (векселедержатель) може звернути стягнення, тобто пред'явити зобов'язаним за векселем особам вимогу вчинити платіж у вказаний у векселі строк в обумовленій сумі.