Проблеми систематизації законодавства у галузі ринкових відносин - Правовой портал Украины
LEX       
Правовой портал


МЕНЮ

Яндекс.Метрика

Rambler's Top100

конструктор договоров Украина

 

Д.В. Задихайло, канд. юрид. наук, доцент

Національна юридична академія України

ім. Ярослава Мудрого

ПРОБЛЕМИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА У ГАЛУЗІ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

Слід погодитись із твердженням, що хаотичний розвиток українського законодавства в галузі економічних відносин є наслідком не тільки зацікавленості певних соціально-політичних угруповань, які використовують таке становище у своїх корпоративних інтересах, але й результатом відсутності консолідованої і переконливої концепції самого розвитку. В порядку дискусії вважаю за доцільне запропонувати власне бачення окремих аспектів такої перспективної концепції.

Віднесення економіки до ринкового типу залежить від наявності економічних відносин, таких, які відповідають певним параметрам і які є не тільки встановленими, але й стабільно підтримуваними. Діапазоном існування економік ринкового типу є достатньо велика кількість як реально діючих моделей, так і моделей, які потенційно можуть бути впроваджені і функціонувати.

Загальним для всіх цих моделей є проблема соціально необхідної й прийнятної для діючих осіб формули гармонізації приватних і публічних інтересів, щодо економічної діяльності. Фактично така гармонізація відбувається в процесі функціонування державно-правового механізму регулювання ринкових відносин на фоні проголошеної свободи підприємництва та інших видів економічної діяльності. Як відомо, формула та вектор такої гармонізації залежать від численних природних, соціокультурних, соціальних, геополітичних та інших чинників.

Слід окремо зазначити, що, незважаючи на вибір або формування власної моделі організації ринкового господарства, державна політика і законодавство мають бути сфокусованими і спрямованими саме на збереження та забезпечення національного економічного суверенітету. Цей суверенітет, в першу чергу, має діагностуватися за належністю народові України основних факторів виробництва, які знаходяться в Україні або мають походження з України: засобів виробництва (капіталу), землі, інших природних трудових ресурсів тощо. Юридично питання збереження та забезпечення національного економічного суверенітету має передбачати дві площини визначення. Перша стосується розподілу права власності та корпоративних прав щодо національних засобів виробництва серед громадян України. Слід зазначити, що формальна належність декількох десятків олігархів до громадянства України в умовах, коли саме їм належить левова частка економіки України, не повинна впливати на реальну кваліфікацію існуючого становища. Друга стосується долі і місця в українській економіці власне іноземних інвестицій. Таким чином, одним із першочергових завдань правової науки слід вважати вироблення чітких та прозорих для застосування критеріїв визначення та діагностування наявності або відсутності належності українському суспільству саме національного економічного суверенітету. Відповідно до цього впровадження засобів заохочення та обмеження в систему механізмів правового регулювання економічних відносин повинно керуватися пріоритетами фактичного існування "народного капіталізму”, а не високими, але цілком формальними правовими "аксіомами” свободи підприємництва.

З метою правового і законодавчого забезпечення національного економічного суверенітету, закріплення і систематизації необхідних принципів і чинників економіки ринкового типу, а також для досягнення сінергетичного ефекту і посилення стрижневої ролі конституційних норм у цій сфері пропоную виділити в Конституції України окремий розділ "Економічна система”, а відтак, і окремий конституційно-правовий інститут. (Цей інститут був добре відомий Конституціям України соціалістичного періоду, і його досвід не мож-на вважати даремним). Формування такого розділу в Конституції України є необхідним, враховуючи існуючу розпорошеність окремих конституційних норм щодо права власності, права на підприємницьку діяльність та інші види економічної активності, а також зважаючи на їх дуже низьку власну ефективність у "режимі автономного існування.” Суттєві недоліки застосованої юридичної техніки при їх проектуванні фактично ізолюють ці норми від поточного законодавства, перетворюють їх на норми-декларації, не кажучи про неможливість забезпечити системний конституційно-правовий каркас регулювання економічних відносин поточним законодавством.

Змістом пропонованого інституту має стати закріплення головної мети економічного розвитку – практичної реалізації права громадян України на достатній життєвий рівень шляхом забезпечення національного економічного суверенітету, а також усіх складових чинників ринкової економіки, таких, як економічний плюралізм та форми власності, свобода підприємництва та його конкурентний характер, свобода договору і, зокрема, свобода ціноутворення тощо. Між тим обов'язкова регулююча роль держави щодо економічних відносин, необхідність існування державного сектору економіки, в тому числі для забезпечення національних економічних інтересів, включаючи економічну та інформаційну безпеку, вимагає конструювання складного механізму визначення межі приватних та публічних інтересів. Саме ця межа при опрацюванні правових форм функціонування економічних відносин може визначити реально можливий і необхідний обсяг підприємницької свободи на кожному етапі соціально-економічного розвитку. Такий механізм може бути побудований через конституційно-правове закріплення ієрархії юридично визначених приватних і публічних інтересів, іманентних економіці ринкового типу, сучасному стану українського суспільства та його геополітичному становищу. Визначення пріоритетів та балансу між зафіксованими в Конституції цими інтересами і має стати засобом визначення межі свободи і державного втручання.

У разі відсутності консолідованого і позитивного сприйняття правозастосування діючого господарського законодавства безпосеред-ню межу державного втручання у підприємницьку свободу задля забезпечення публічних інтересів має визначати Конституційний Суд України. (Можливо, доцільним є питання про необхідність створення у складі Конституційного Суду України окремої господарсько-правової колегії). Завданням Конституційного суду України, що потребує оперативного виконання, має стати визначення, згідно зі ст. 150 Конституції України, відповідності конституційним нормам змісту норм поточного законодавства щодо регулювання економічних відносин та регулятивних повноважень держави, а також тлумачення зазначених норм законодавства. Розширення та поглиблення конституційно-правового регулювання ринкових економічних відносин шляхом формування нового конституційно-правового інституту "Економічна система” суттєво розширила та поглибила б можливості "судової настройки” регулювання цих відносин, що сприяло б зменшенню соціальної напруги і підвищенню ефективності їх правового регулювання.

Факт одночасного прийняття Цивільного і Господарського кодексів України в нинішньому стані виявляє цілу низку суперечностей щодо цього. По-перше, це є проявом дисфункції самого законотворчого процесу у Верховній Раді України. По-друге, це демонструє відсутність академічних координаційних механізмів. По-третє, вказує на існування суттєвої концептуальної неузгодженості щодо моністичної та дуалістичної концепцій приватного права. В цьому сенсі готовність і ЦК України і ГК України до регулювання, зокрема, одних і тих же договірних відносин є одночасною реалізацією цих двох концепцій, що виключають одна одну.

Кодифікація публічно-правового компонента регулювання економічних відносин у ГК України є актом надзвичайно високої суспільної актуальності. Відсутність у законодавстві України до прийняття ГКУ, систематизації засобів, механізмів та режимів державного регулювання ринкових відносин слід визначити одним із правових чинників кризового стану економіки України і вакханалії економічної злочинності. Не можна стверджувати, що в ГК України ці питання вирішені оптимально. Об'єктивна невизначеність самої ринкової моделі економічного розвитку України гальмує процес правової забезпеченості її функціонування.

Враховуючи проблематичність ефективного правозастосування ГК України, що об'єднує такий різнохарактерний масив нормативно-правових норм, як запасний варіант можна було б запропонувати дещо іншу модель законодавчого врегулювання ринкових відносин в Україні:

а. Конституційно-правовий рівень – включення в діючу Конституцію України окремого розділу "Економічна система України”.

б. Перший рівень законодавчої кодифікації – вважати за основу приватноправового регулювання економічних відносин Цивільний кодекс України; у галузі публічно-правового регулювання таким кодифікованим актом має стати Закон України "Про систему державного регулювання ринкової економіки в Україні”. Такий закон мав би визначити систему засобів, механізмів виконувати процедур їх реалізації, органів державної влади, що уповноважені виконувати відповідні регулюючі функції, правові режими господарської діяльності, що впроваджуються державою на окремих територіях або в певних секторах економіки.

в. Другий рівень законодавчої кодифікації – рівень "змішаної” кодифікації, що може створюватись на інституційній основі. Це підгалузева кодифікація, вона включає в себе і приватноправове і публічно-правове регулювання економічних відносин, що об'єдную-ться в межах єдиного системного предмета правового регулювання. Прикладом такої кодифікації є Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”. Іншими прикладами мали б бути пропоновані Інвестиційний кодекс України та Торговельний Кодекс України (останній стосується відносин, що виникають в секторі оптової та роздрібної торговельної діяльності).

г. Рівень некодифікованого поточного законодавства передбачає існування трьох категорій законів: перша – ті, що розвивають окремі положення ЦК України, які потребують законодавчої деталізації; друга – що розвивають окремі положення Закону України "Про систему державного регулювання ринкової економіки в Україні” і також потребують законодавчої деталізації”; третя – закони, що системно регулюють окремі види господарських відносин як в приватно-правовому, так і в їх публічно-правовому вимірах, узгоджених згідно з принциповими положеннями, закріпленими в законах усіх попередніх рівней.

ВХОД

БИБЛИОТЕКА (БЕТА):

"LEX" - Правовой портал Украины © 2024Анализ интернет сайтов